Ідуть по вулиці молодий тато з маленьким синочком. Аж тут бачать на узбіччі дві собачки "нерестяться". Хлопчик запитує: "Тато, а що то песики роблять?" Чоловік думав, думав, що б відповісти, а потім каже: "Розумієш, синку, у песика, що згори, ніжки болять, не може сам ходити, а собачка, що знизу, - добра, от вона і несе хвору... Зрозумів?" "Звичайно!"- каже хлопчик. Тато запитує: "І що ти зрозумів?" - "Я зрозумів те, що хто добрий, того і є.....ть!"  :D

Мабуть, у кожного з вас з'являється меланхолія, коли за вікном йде дощ... Сумно так стає... Хочеться погортати старі альбоми, пригадати моменти, коли все було добре... Та це мене не стосується!!! Адже в русалок немає вікон! Проте інколи, під час шторму на болоті, я згадую свого колишнього водяника, добрих феєчок, які чомусь забувають мені телефонувати (та я не краща за них), божевільних мавок, з якими частенько відривались у клубах... Згадую про всіх і про все, окрім недописаної статті і мого верховного жреця(директора), який невздовзі має повернутися з сесії міськради! До речі пишу статтю про моїх бідненьких рибок, котрі таємничо загинули на одному з озер. Уявляєте, їх трупики тонами виловлювали! Не так рибок шкода, як озера, бо "благоухать" воно вже не буде. Фе!