Навіщо я шукаю кохання?! Усі ж добре знають, що воно приходить саме, без попередження, нічого не питаючи у нас... Але я шукаю!.. Я просто його дуже хочу! Його, чистого і відвертого, чесного і взаємного. Чула, що такого не існує. Не повірила, бо що ж тоді оспівують майстри пера? Чому ж тоді мої батьки з 9-го класу разом і досі щасливі?(тьху-тьху!)
Так, я знаю, що кохання - це якісь фізіологічні зміни, затьмарення розуму, чи щось таке. Ще чула, що пристрасть до коханої людини викликає залежність, тотожну із наркотичною, тютюновою чи алкогольною. Погоджуюсь. Але я хочу захворіти на болячку від якої ніхто і ніколи не знайде вакцини, під назвою "кохання". Але так,щоб двобічно і назавжди. Мабуть депресія, з'їхала з глузду... Ну то й що?! А я хочу, і все!!! Вже набридло бути з нелюбами, а сама не можу... Та й ображати поясненнями, що "ти герой не з мого роману" набридло!
Не звертайте особливої уваги, то я так...
