ТИ щось неймовірне! ТИ – янгол, примара.

Легкий, немов камінь, важкий, наче хмара.

Торкаюсь ТЕБЕ уві сні Я щоночі,

Втім днями не можу знайти любі очі.

Кричу ТОБІ вслід – ТИ слуху не маєш,

Тікаю від НАС – наздоганяєш.

ТИ – МОЯ тінь, ТИ – сумління, дитинство,

ТИ – МОЄ МИ, ТИ – розуму вбивство.

Я вигадала все: ТВОЮ посмішку, сльози,

НАШІ теплі сніги і сонячні грози.

Я дістала вже всіх – всюди чути: «Не пара!»

А Я ж медіум НАС, а ТИ – НАША примара…

Я – талісман невдач,

Тотем забитих буднів.

Я – заборона радості! Поплач!

Не буде щастя, ні, не буде!

Я – скам’янілий, пліснявий калач.

Ти похрестився мною –

Хлопче, ти згрішив!

І кров перетворилась в пляму гною.

Ти біса навіть розсмішив.

Капітулюй, кінець вже бою!

Тремти, цілуй мене у п’яти.

Позлизуй чернь із вуст сухих.

Поплач, кажу, проси пощади!

Лови момент, кричи до вух глухих.

Не доведеться більш кричати.

Вітаю! Ти попав не в пекло.

Ти в пазурах тепер моїх!

Не гаряче у мене і не тепло.

Бо я – вічномерзлотний гріх.

Ти відчуваєш, тіло вже потерпло.

Так, плач, ридай!

Бурульки-сльози ріжуть добре.

І шкіру з себе поздирай!

Бо ти вже не ягня, ти – кобра.

Тобі б ще яблуню – і в рай!

Телефон.

Як мучить тиша!

Стоголоса тиша суму…

Я – маленька сіра миша.

Я сіріша за всі Суми.

Монітор.

Чи я осліпла?!

Я не бачу повідомлень.

Я не бачу навіть світла…–

Знак постійних перевтомлень.

Серця стукіт.

Я зомліла.

Ти погрався і покинув.

Чому я не зрозуміла,

Що фальшиво голос линув?

Старий парк.

Сміються діти, –

Босоногі юні черті, –

Їм нема чого робити.

А мені ще треба вмерти.

Пішла на практику до однієї з місцевих ТРК, а сюжетів немає! Може у когось із сумчан щось сталося, чи хтось щось бачив, чув... Напишіть будь ласка!!! Буду невимовно вдячна!

Рубаю канаты, толстенные нити -

мои крылья связал кто-то злой.

Хотите - держите, хотите - тяните,

но я полечу над землей.

Потом с высоты лёта божьей коровки

смеяться на головы буду.

Найду я Нирвану, куплю там кроссовки...

Прости меня, дяденька Будда!

Неясные змейки людских траэкторий

побегут, разобьются о воздух.

И я, как исследователь територий,

нарисую их в радужных позах.

До речі, окрім Миколая, у нас в сім'ї ще одне свято - 9 років моїй улюбленій кицюні Люсі!)) Мама їй печінковий пиріг приготувала =)) А моя сестричка (25 років) сьогодні святкувала, після нічної зміни, потім зайшла в зоомагазин рибкам корм купувати, а вийшла......... з крисою! Коли принесла її додому і протверезіла! Оооо! В такому шоці від себе була!))) Тепер не знаємо, що з Ларискою робити, бо мама панічно боїться щурів, а Люся сприймає подарунок буквально!!!

ПС (Ховаємо крису на балконі))))

І так, Колюні-блогери, виставляйтеся! Сьогодні православний світ відзначає весінній День вшанування святителя Миколая Чудотворця. Як то кажуть, кому що, а лисому бантік! Сьогодні до мене вже чоловік 5 телефонувало і тероризувало, щоб я їм "поляну" накрила, бо Миколаївна ж... Папіка сьогодні не чекаємо з роботи)))

Так що, давайте кооперуватись і "причащатись"!)))

Кохання може мати свої риси, точнісінько як людина, навіть більше. Воно має свій характер, свій образ і.....запах! Для кожного кохання пахне по-різному. Для одних - трояндами, для інших - парфумами, свічками, тістечками, бензином, мандаринами, пивом, весною... Може мати аромат відданості, надії, страху, пристрасті....

А ваше кохання чим пахне?

Народ!!! Мене зачинили в офісі! Закрили на троє броньованих дверей, ще й на сигналізацію! Я себе ЗЕКом відчуваю!

Короче, сиділа я тут працювала (як завжди в ХБ))) тут мені один наш парєньок про їжу нагадав! Ой, в животі як забурчало!!! Я дістала з рюкзака гаманець, взяла честер з крікетом, і.............До дверей, а вони зачинені! Я по всіх кабінетах, а там пусто! Мене не помітили!!! І це не обідня перерва, я вам скажу! Я випадково згадала, що у нас сьогодні тренінг, на якому і я маю бути! А на базі відпочинку немає роумінгу! Я дзвоню всім, а вони "На даний момент..." Ключів своїх також не можу знайти! Жаааааах!!! А я хочу їсти, як вовк, і покурити, і в туалет... До речі, я дуже хочу в туалет (з переляку), а WC в коридорі, а він зачинений, а я... Бачу фінікову пальму...люди, а вона витривала до сечі?))

Аааааааааааааааааааааа!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

НАРОД, РЯТУЙТЕ! Я ВСЯ БОЛЮ!)) ВІРНІШЕ, БОЛИТЬ ЗУБ І НА ВЕСЬ ОРГАНІЗМ ВІДДАЄ! ТАМ НЕРВ ВІДКРИВСЯ, А Я БОЮСЯ СТОМАТОЛОГІВ! МОЖЕ ЯКОСЬ І БЕЗ ЛІКАРЯ ОБІЙДУСЯ?

ДОПОМОЖІТЬ!!!!!!

Навіщо я шукаю кохання?! Усі ж добре знають, що воно приходить саме, без попередження, нічого не питаючи у нас... Але я шукаю!.. Я просто його дуже хочу! Його, чистого і відвертого, чесного і взаємного. Чула, що такого не існує. Не повірила, бо що ж тоді оспівують майстри пера? Чому ж тоді мої батьки з 9-го класу разом і досі щасливі?(тьху-тьху!)

Так, я знаю, що кохання - це якісь фізіологічні зміни, затьмарення розуму, чи щось таке. Ще чула, що пристрасть до коханої людини викликає залежність, тотожну із наркотичною, тютюновою чи алкогольною. Погоджуюсь. Але я хочу захворіти на болячку від якої ніхто і ніколи не знайде вакцини, під назвою "кохання". Але так,щоб двобічно і назавжди. Мабуть депресія, з'їхала з глузду... Ну то й що?! А я хочу, і все!!! Вже набридло бути з нелюбами, а сама не можу... Та й ображати поясненнями, що "ти герой не з мого роману" набридло!

Не звертайте особливої уваги, то я так...

Сиділа я якось біля улюбленої річки Псел. Травневе сонечко виклалось "на всю" , але і вітер не марнував часу. Я сиділа на лаві насолоджуючись отим контрастом пекучого проміння і прохолодою місцевого "тайфуну". Недалечко сиділа компанія сп'янілих ідіотів, які намагалися відтворити зонівський сленг. Невдовзі підійшла дівчина із пляжною торбою, "забичкувала" недопалок і почала роздягатись. Коли зняла кофтину, у моїх сусідів-недоумків помітно збільшився розріз очей, це саме чекало на той бідолашний "розріз", коли оголились ноги. Я навіть посміхатись почала. Але повністю, як здалося, розкомплексована молодиця на цьому не зупинилась. Вона хутко зтягнула з себе верхню деталь купального костюму, а нижню "кудись" запхала, зробивши із плавок стрінги. Ні на кого не звертаючи уваги, начепила наушники із легеньким "драмчиком" (чутно було навіть мені, а що про її барабанні перетинки думати?!), і ляпнулась на землю. Най цікавіше чекало попереду. Один із "гопніків" вдавився ковтком "Оболоні", а інші, дурнувато сміючись, оживилися: повитягували телефони і почали знімати нудистку. Дівчина це знала, проте ніякої реакції не було. Потім найсміливіший, чи найп'яніший)) дістав з барсетки "мильницю", підійшов поближче, і.... Ви всі чули, як плівковий фотоапарат перематує кадри? Я це чула, мабуть, півгодини підряд! От так у нас проходять зйомки в журнал "Playboy"  :)))

Брудні думки: "Не хочу жити..."

Бажають душу полонити.

Не дай пролізти в розум їм -

Життя прекрасне, і ти в нім.

Поглянь на небо у промінні,

Поглянь на фото, де всі рідні...

Та не дивись у забуття,

Це може вразити життя!

Позбався комплексів та страхів,

 Образ тупих від долі махів.

За течією ти пливи,

І ворогам на зло живи!

Сьогодні зайшла в собор... Взагалі-то я в храмах буваю 2-3 рази на рік, а сьогодні йшла в офіс і почула якісь "богословія". Знаю, що не можна навідуватись у такі "заклади" без відповідного дрес-коду, тож я натягла на голову капюшон,  і зайшла в дивовижної краси приміщення... Людей було багато, незважаючи на те, що сьогодні робочий день. Так от.......тільки-но зайшла,  як ноги почали підкошуватися і запаморочилось в голові!.. Одразу вийшла на вулицю і задумалась... Можливо щось мене не пускає, бо я не досить віруюча, можливо той самий "дрес-код" не пройшла, а можливо........ не знаю!!! Найбільше дивує те, що за межами собору знову відчуваю себе добре!

ХТОСЬ ЗНАЄ, ЩО КОЇТЬСЯ?!!

Ідуть по вулиці молодий тато з маленьким синочком. Аж тут бачать на узбіччі дві собачки "нерестяться". Хлопчик запитує: "Тато, а що то песики роблять?" Чоловік думав, думав, що б відповісти, а потім каже: "Розумієш, синку, у песика, що згори, ніжки болять, не може сам ходити, а собачка, що знизу, - добра, от вона і несе хвору... Зрозумів?" "Звичайно!"- каже хлопчик. Тато запитує: "І що ти зрозумів?" - "Я зрозумів те, що хто добрий, того і є.....ть!"  :D

Мабуть, у кожного з вас з'являється меланхолія, коли за вікном йде дощ... Сумно так стає... Хочеться погортати старі альбоми, пригадати моменти, коли все було добре... Та це мене не стосується!!! Адже в русалок немає вікон! Проте інколи, під час шторму на болоті, я згадую свого колишнього водяника, добрих феєчок, які чомусь забувають мені телефонувати (та я не краща за них), божевільних мавок, з якими частенько відривались у клубах... Згадую про всіх і про все, окрім недописаної статті і мого верховного жреця(директора), який невздовзі має повернутися з сесії міськради! До речі пишу статтю про моїх бідненьких рибок, котрі таємничо загинули на одному з озер. Уявляєте, їх трупики тонами виловлювали! Не так рибок шкода, як озера, бо "благоухать" воно вже не буде. Фе!

Привіт всім! Зовіть мене Русалка! Ви не уявляєте, як мені вас не вистачало!!! Сиджу тут собі на болоті, і ніякого тобі драйву від цього!.. Навіть ні з ким поділитися своїми враженнями від оточуючих маргеналів. :(( А в загалі у мене все супер! Я сподіваюся, що мені буде цікаво спілкуватися з вами! Маю надію і на те, що ви також із задоволенням читатимете про флору і фауну мого містечка, а також про різних містичних персонажів на кшталт мене!